Мовчала і «Шевченкова просвіта»,
за мову не вступився геть ніхто.
Звучить російська. Чьтокає розкуто
і цокотить московським язиком.
А ми мовчим. Мовчати дуже зручно
(не наживеш ніколи ворогів).
А ще б’ємо себе у груди гучно
із криком – ми не нація рабів.
Ми не раби, так, – мовчуни, не більше.
І замоливши у церквах гріхи,
складемо про любов до мови вірші.
Але, як треба, то німі й глухі.
13.07.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2023
автор: Микола Соболь