Душа якщо у нас, як келих з кришталю,
В який, ніби вино, любов Бог наливає,
То смаком почуттів, що містяться в раю,
Він щастям, як птахів, нам душу окриляє!
Бог - Цар усіх царів і хоче душі Він,
Ніби Своїх дочок, Принцесами зробити,
Лунало щастям щоб, як кришталевий дзвін
Від вміння душ - Принцес по-Божому любити!
Принцеса - титул цей має царя дочка,
А Цар усіх царів дає цей титул райський
Тим душам, що хотять, щоб зняв їх Бог з гачка,
Яким їх хитрий змій піймав у своє рабство.
Свій заздрості отрій впустив змій в нашу кров,
Пролив Христос Свою, щоб вибір душам мати:
Принцеса, чи раба, чи заздрість, чи любов...
Тим, хто обрав любов щоб титул райський дати!
І з титулом таким раділи щоб завжди,
Від почуттів, що Бог у душу наливає,
З якими в час земний старим і молодим,
Їм заздрість, як іржа, душІ не роз'їдає.
Чи заздрості змія, чи райські почуття:
Від вибору душі, куди йдемо залежить,
Бо вічне і святе дає Господь життя
Тим душам, що Йому, як Батькові належать!
СПРАГА, ЖАГА— сильне бажання пити; жити...
велике, нестримне бажання чого-небудь
НАЛЕЖАТИ - бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні.
####################
Душа, коль у нас, как хрустальный бокал
Душа, коль у нас, как хрустальный бокал,
Коль счастье в неё, как вино, наливают,
То чувства несут нас на сказочный бал,
Где Золушек всех Бог в Принцесс превращает.
В хрустальных бокалах искрится вино,
Как в душах счастливых влюблённость искрится,
Коль чувство хмельное нам Богом дано,
Зачем же нам трезво лукавить и злиться?
Ведь в мире дороже всех марочных вин
Пьянящие душу счастливые чувства,
Нектар, открывающий сказочный мир,
Где душам холодная трезвенность чужда.
Холодный расчёт, словно трезвости ад,
Без храбрых безумцев - героев из сказки,
Что ради любви, а не ради наград,
Пройдут через тернии к райскому царству.
Иль пылкость любви иль холодный расчёт
Иль трезвость вранья или Истины вина,
Ползучесть змеи иль орлиный полёт,
Сияние глаз или кислую мину?
Что ж выберем, чувства пьянящей любви
Иль холод завистливо - судящих взглядов,
Бурлит пусть вино молодое в крови,
Иль стынет пусть кровь среди трезвости ада?
####################
Діамант діамантом залишиться,
Якщо навіть в багно упаде,
Бо від бруду болота очиститься,
Якщо в руки творця попаде.
І душа діамантом залишилась,
Хоч і впала в болото гріха,
Та в оцінці Творця не знецінилась,
Не сказав - в багні гине нехай.
Бо із рабства гріха душу викупив,
Бог не фондом Своїм золотим,
Була Божа душа - Ціна викупу:
Що за грішних Христос заплатив.
Якщо душу Ціна не торкається,
Що звільняє її із багна,
Добровільно тоді залишається,
У гріховній багнюці вона.
Хто із рабства гріха душу Виборов,
Діаманту надав право вибору...
ВИКУП ЛЮДИНИ — плата грошима чи майном за звільнення особи (полоненого, заручника) чи майна.
ВИ́БОРОТИ - боротися за когось, щось, здобувати перемогу
####################
Что наша душа стОит дорого
В какую бы грязь не упал бриллиант,
Его воскресит очищение,
Так может спасти душу - жизни Гарант,
Явив в покаяньи - прощение.
Душа - бриллиант, задыхаясь в грязи,
Услышав про жертву Безгрешного,
Воскликнет из грязи: «Спаситель, спаси,
Бог Святый, прости меня грешную».
Бесспорно спасёт, грех с души Кровью смыв,
И, чтоб бриллианта сияние
Увидели те, кто во власти у тьмы,
Прощения свет в покаянии.
Чтоб Цену не ум оценил, а сердца,
Что наша душа стОит дорого,
Она - бриллиант для Святого Творца,
Цена - Жизнь Христова которого!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2023
автор: Ведомая любовью