* * *
Дивлюся на зиму, на перемети сірі,
На голі віти й чорний нерухомий сад…
Так хочеться, аби надворі повесніло,
Й побачить з брунечки зеленого листка.
Дивлюся на зиму, на сірі перемети,
Та хочу бачити не кришталевий світ,
А ніжні паростки, що піднімають землю
І зеленіють так красиво навесні.
11.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Martsin Slavo