До мене схилились в мереживі квіти,
Неначе найкращі матусені діти,
Любов'ю зігріли, як милим промінням
І я залишилася з чистим сумлінням
Горнулися ніжно, мов сон обіймали
Та тихо любові та ласки чекали,
А я віддавала також щохвилини
Любов до краплини, як ненька дитині
Про світ говорила прекрасний і чемний
Та милі розмови душевно взаємні
І ніби на крилах я линула в поле
Де диво волошок розкинулось море
Люблю їхню вроду, красуні та й годі,
Як ніжно зросли в неповторній природі,
Стою і милуюся дивній картині,
А їхні голівки такі сині-сині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик