Ранок... Сумує рута,
Дихають ледь листки,
Бачу душа так скута,
Вицвівші пелюстки
Рана щемить у серці,
Вже їй не милий світ,
Не відчинити дверці
Через безмежність літ
Так на душі печалі
Зграями вже думок,
Лиш в неземнім порталі
Знову бринить листок
Зникне останній смуток,
Що зачепивсь в думках!
Знову розквітне рута -
Буде краса в рядках!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик