Затопило простір безголосся –
і птахів цвірінькання не чуть.
Небо хмарне в річці розлилося,
наче срібна невловима ртуть.
Раптом вихор звився у повітрі,
захитав причалений баркас...
Всі відтінки сірої палітри
бог дощу зігнав докупи враз.
Диригент змахнув рукою вміло –
гуркіт грому рикнув хижаком.
Дощ ливнув – ріка у мить скипіла
дивовижним пінним молоком.
Блискавиць палаючі софіти
осявали землю навкруги.
Небо вмить змогло оскаженіти,
наче там зіткнулись всі боги...
Чисте листя, вимита травиця
і землі вгамована жага...
Полетіла далі громовиця,
і веселки вигнулась дуга.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2023
автор: Денисова Елена