Допоки, українці, живемо́
В країні, подарованій нам Богом,
Ніхто нам шию не вбере в ярмо,
Рабом не зробить тут ніхто нікого.
Серед безмежжя в світі ворогів,
Наш ворог — без душі і без моралі.
Він знищити "до нігтя" нас хотів,
Щоб зло творити на планеті далі.
Вбивав, знущався, ґвалтував, палив...
А зараз взявся вільний люд топити,
Щоб "остудити" від ракетних злив.
Хоч розуміє — скоро буде битий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2023
автор: Патара