Помічник режисера

Львів  не  відпустив,  бруківка  Двірцевої  площі  -  за  ногу,
Я  знову  їду  дев'яносто  першим,  бо  без  нього  -  вже  незмога.
Сьогодні  прекрасна  ніч,  я  спати  її  не  буду,
Думаю  про  неї,  а  тут  чомусь  згадала,  як  ти  називав  мене  "чудо".
Я  Львовом  пішки  уночі.  Без  навігатора.
І  мені,  що  Львів,  що  Київ,  вже  давно  однаково.
У  Києві  вчора  холодно,  темно,  злива,
А  у  Львові  сьогодні  сонце,  наче  диво.
Хвилююсь  знову,  у  голові  -  спічі*  і  тексти.
Знову  думаю.  Про  той  її  погляд.  Орести**.
У  голові,  як  завжди,  бардак.
У  голові:  "мала,  мабуть,  іди  вже  ва-банк".  

День  космонавтики,  як  ще  одне  не  зайве  нагадування  про  Мій  Особистий  Космос,;)
І  хто  приперся  в  Драмтеатр  в  джинсах  і  червоних  кросах?
У  мене  чорний  піджак,  біла  сорочка,  сині  штани,
Ореста-стайл,  а  я  востаннє  ще  вдягалася  так,  коли  не  було  війни,
Я  вже  не  така  намахана,  та  тиснуть  ті  погони,
Але.  Я  тепер.  Категорично  без  загонів.
Може  то  все  Сатурн,  або  помінялися  Марс  з  Венерой,
А  я  хочу  стати  помічником  режисера;)  

Це  чистий  аркуш.  Скажена  авантюра,  либонь.
А  я  така  людина  -  не  можу  лишитись  осторонь.
Я  не  хочу  сьогодні.  Аби  кулаки  зустрічались  з  бетоном.
Тримаю  себе  в  руках.  А  перший  раз  у  Львів  приїхала  з  батоном.
І  до  сьогодні  один  урочистий  піджак,  як  у  нього,
І  взагалі,  у  мене  один  піджак  і  вісім  телефонів.  

Читаю  "Катерину",  шукаю  рими  у  Шевченка.
Між  нами  купа  кілометрів,  одне  небо.  Але  то  все  одно.  Далеченько.
Я  не  можу  цього  пояснити.  Цей  Космос,  магію.  Щось  лоскоче  між  ребер.
Ти,  може,  ще  не  в  курсі,  але  я  -  твій  джекпот.  Сьогодні  їду  до  тебе.  

Якби  я  вміла  малювати,  зображувала  би  трамваї  Львова,
Всі,  хто  знає  мене,  кажуть,  що  чудова  людина,  людина  слова.
Всі  бездарі  пролізуть  самі,  і  тут  уже  не  зле  згадати,  
Що  справжнім  талантам  потрібно  допомагати.
Мені  потрібно  просто  одне  маленьке  "так".  Тобі  дуже  потрібен  цей  шанс.  Я  бачу  по  очах.  

Я  не  роблю  нічого  унікального,
А  вона.  Без  пояснень.  Геніальна.;)  

У  Львові  не  знімала  ще  вокзал,
А  Львів  мене  у  цьому  році  -  просто  наповал.
Там  вже  не  буде,  як  раніше,
А  тут,  -  не  звикай,  мала,  -  бо  тобі  ж  буде  гірше!
Я  все  бачу  і  все  розумію,  в  першу  чергу  -  тілоохоронець,
І  я  просто.  Вже  є.  І  буду  далі.  Без  подробиць.  

Тільки  не  закочуй  очі,  не  кажи,  що  тобі  -  все  одно.
Бо  ти  можеш  легко  мене  позбутися.  Як  у  тому  кіно.
Але  просто  вимкни  телефон,  послухай,  що  маю  вимовить,
Я  зазвичай  нормально  говорю.  Просто  це  все.  Важко  висловить.
І  я.  Можу  жорсткіше  і,  звичайно,  відвертіше.
Ти  б  точно  пишався.  Бо  я  стала  ще  впертіше.  

Сьогодні  ніч,  коли  горять  мости,
Сьогодні  стане  все  простим,
Сьогодні  я  приношу  свої  вибачення,
Сьогодні  я  прийму  остаточне  рішення,
Сьогодні  вибір  буде  зроблено  для  мене,
Втомилася  боятися,  та  більше  -  і  не  треба.
Сьогодні  скажу  востаннє
Йому  про  своє  кохання.
Сьогодні  зітру  ті  фотки,
Хай  залишить  на  пам'ять  відсотки.
Хай.  Робить  просто,  що  хоче.
Прикинь.  Я  відпускаю  тебе.  Охоче.  

Я.  Кажу  "так".  Зітру  приреченість  з  погляду,
Тільки  б  знову  не  Форд,  молюсь  Господу.  

Зроблю,  що  маю,  всі  виклики  долі  прийму,
Наважусь  і  просто  до  тебе  прийду,
Знову  дам  себе  приручити,
То  хто  з  нас  кого  має  вчити?
У  мене  шикарний  краш***.;)  Родина.  Нова  команда.
А  у  саду.  Знову.  Його  троянда.  

Мої  друзі  бажають  удачі,  переживають  щиро,
А  я...  нарешті.  По-справжньому.  Грішно-щаслива.  

*  -  speech  -  промова  (англ.);
**  -  Ореста  -  улюблений  герой  серіалу  "Новенька"  (Новий  канал).  Вона  як  зачепила  мене  у  листопаді,  так  і  не  відпустила.  Як  на  мене,  то  я  на  неї  дуже  схожа.  Хоча  і  не  побила  його  ногами  на  паркінгу.  А  треба  було.
Але  так  само  -  до  останнього.  За  своїх.
Дуууууже  рекомендую  серіал.  І  неперевершену  акторку  Олександра  Люта  

***  -  crush  -  аварія  -  людина,  яка  дуже  подобається;  об'єкт  насолоди  (англ.).  

                               12-13.04.23  р.  Київ-Львів,  Україна  

P.S.  Шановні  вільні  люди,  друзі  у  Львові,  приходьте  сьогодні  до  Національного  Академічного  Українського  Драматичного  Театру  імені  Марії  Заньковецької  (Камерна  сцена)  -  вул.  Лесі  Українки,  1,  Львів
https://maps.app.goo.gl/nbcSSAbt2MjpqCm9A  на  виставу  "Катерина"  за  Т.Г.  Шевченком.  
За  участі  чарівної,  талановитої,  харизматичної  Олександри  Лютої.

Початок  о  18.00.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2023
автор: Маргарита Мельничук