Стугонить дощик із вітрами,
Розсипає бісером кругом.
Просить нас відчинити брами,
Змахне так рясно своїм крилом.
Цівкою стікає по шибках,
Малює неповторне панно.
Дощ застеляє до мрій нам шлях
І робить це так бездоганно.
Свічки недужі ніч освітити,
Вони ледь-ледь осяюють наш шлях.
Сухі трави просять оросити,
Та зволожити життя у полях.
А у серці моїм сумбурно
І плаче вчорашне почуття.
А мокре шкло сяє ажурно,
В минуле немає вороття...
У далекім, тихім стоголоссі,
Жагуче кохання не стихає.
А сіра ніч у твоїм волоссі,
Вчорашні мрії також шукає...
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Віктор Варварич