***
Минулі дні, затамувавши подих,
Пустилися нам слідом
Невагомою пір'їною птаха Забуття.
Хто тепер слухає шелест соняшників,
Неприбраних восени селянами?
***
Пісок пристав до спини моєї,
Річкова тина обійняла глечик вина.
Багатий той, в кого є час
Спостерігати життя стрижів,
Що в’ють гнізда на стрімкому березі.
***
І от можливо ще хтось,
В інших простірах перебуваючи,
Роздивляється стародавні зображення,
Де видно наші обличчя й силуети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Олесь Ефіменко