Жила собі на світі Дуня .
Усе життя працювала на панів.
З рання сапала й до відлуння,
корів доїла ,курей кормила і кролів.
Ці копійки до моря не возили ,
не бачила Європу і життя міське.
І сіно в стог на собі носила,
життя селян воно тяжке таке.
Не бачила ні золотого унітазу ,
ні пральної машинки що сама пере.
Не їла смаколики ,ковбасні зрази.
Їла те що день їй принесе.
Усе життя так тяжко працювала ,
а пенсія прийшла копійчана в наші дні.
Невже панам вона все віддала ,
за свої чесні ,тяжкі трудодні?
Ой схаменіться Депутати ,
як може виживати такий народ?
Це ви повинні їм поважну пенсію надати
за те ,що хтось ,замість вас, сапає пану огород.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2023
автор: Виктория Покора