[i]Самотина розвіює страхи...[/i]
Потягом осені,.. тільки б з тобою,
Порухом листя у сон дивини.
Стали чужими, як вільні стодоли
У віянні думи бездень-сивини.
Запитом сонця, аби золотого...
Стану чекати своєї вини,
Коли пробиватись почну із німого,
Знаючи пісню живої гори.
Квіткою серця, аби із корінням,..
Тільки б змінити усе, прорости,
Поруч відчути потребу зусиллям
І землю тримати навколо води,
Аби не втекла за бездонним потоком...
Вірити стану собі...і тобі.
Хай листя кружляє у сні білобоко,
Ми знову самотні...у власній біді...
27.05.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2023
автор: Сара Ґоллард