О третій тридцять знову десь
На вогку землю впала смерть суха.
Всі прокидаються і всі мовчать.
Не гупайте дверима, не лякайте -
Мені здається, що вмирає хтось,
І вся рідня проходить чередою:
Живі, живі, живий, жива, жива...
Муругі стіни бачу крізь вікно,
У голові - марудна повсть лікарні,
Порожніх тижнів перевесло,
За ніччю день, а потім знову червень.
Лишилося вогню піднести і нехай -
Бодай якесь, та буде з мене світло.
Я розгортаю книгу.
Закриваю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2023
автор: Лісник