Де був вогонь, там паром сходить,
Зоря зотліла не одна...
Господь по пращурах скородив,
Де згодом слава проросла!
Від сонця сховано коріння —
Воно й у ґрунті золоте.
Моїх братів святе стремління
До світла людство приведе.
Міцні кайдани розірвали
Не тільки в душах – в головах.
За гідну доленьку повстали,
Бо йшли по скровлених слідах.
Ступаєм гордо по Руїні,
Несемо міць, надію, твердь
По розграбованій країні,
Через страждання, муку й смерть...
Куєм, куєм та гострим косу,
Всіваєм правду, волю жнем...
Ми вирізаємо коросту
В боях освяченим ножем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2023
автор: Олег Крушельницький