Свет.
Сходит великий свет
на всех помеченных тьмой, на всех,
кого охватывает страх, и они не могут
войти в тёмный дом,
где за пустотой ощущается присутствие чужого,
где за сиротством узнается голос родителей.
Год муравьиного упрямства.
Год произнесения вслух имён,
от которых ничего не услышишь в ответ.
Мы удерживали в себе тревожное дление звука,
словно птичий пролёт в воздухе,
словно невидимый труд растений,
обживающих опустошённую землю.
Ибо сходит свет на тихих и на непокорных,
на сломленных криком, на ошалевших от мрака,
и речь, как лёгкое, сожжённое болью,
оживает, отзывается эхом, творит своё дело,
наполняет нас звучанием, будто вином,
будто свечением.
Вот за это мы тебя и любим –
добрый боже знаков и букв,
щедрый владыка собственных имён,
чьё присутствие замечаешь
между тишиной и заговариванием,
в той невидимой складке голоса, где, как трава,
прорастает самое главное –
название страны,
название реки,
женское имя.
18.05.2023
(Перевод с украинского)
+ + +
Світло.
Сходить велике світло
на всіх помічених тьмою, на всіх,
кого охоплює страх, аж вони не можуть
увійти до темного дому,
де за пусткою відчувається присутність чужого,
де за сирітством упізнається голос батьків.
Рік мурашиної впертості.
Рік вимовляння вголос імен,
від яких нічого не почуєш у відповідь.
Ми тримали в собі тривожне тривання звуку,
ніби пташиний проліт у повітрі,
наче невидиму працю рослин,
що обживають спустошену землю.
Бо сходить світло на тихих і непокірних,
на зламаних криком, на ошалілих від мороку,
і мова, наче легеня, спалена болем,
оживає, відлунює, творить свою роботу,
наповнює нас звучанням, ніби вином,
наче світінням.
Ось саме за це ми тебе й любимо –
добрий боже знаків і літер,
щедрий володарю власних імен,
чию присутність зауважуєш
між тишею і заговорюванням,
в тій невидимій складці голосу, де, мов трава,
проростає найголовніше –
назва країни,
назва річки,
жіноче ім’я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984309
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.05.2023
автор: Станислав Бельский