***
Відцвітає бузокк, вже півоній бутони.
У вечірнім серпанку спочили сади.
Припади до цих квітів, неначе до лона,
і любов Батьківщини вдихни назавжди.
Квіт навкіл розкошує - земля вишиває
неприкаяним дітям і труд, і шляхи.
Тільки, де б ти не був – у Квебеку, в Дубаї…
вишиванка родинна – твої береги.
Неповторну красу забери із собою
білосніжного безу і кольору фрез.
Божий задум – тримати в долонях не зброю.
Пелюстки опадуть – ні імен, ні адрес.
От і ми із тобою милуємся вкотре
екзотичним рисунком і дивністю форм…
От і сонце заходить, по лінії охри
наостанок зцідивши нам золото в борг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: Надія Позняк