Вже 30 з гаком зим без тебе поруч,
без права на розмову віч-на-віч.
В полоні небокраю сонця обруч:
дарма, що день! Без тебе – вічна ніч.
Не знала ти мене, мабуть, ніколи,
заплетена в рутини волокно,
й приховувала доля-орнітолог
думок твоїх пташине молоко
від мене. Та я й сам не знаю досі
хоч імені – лиш суму мертвих букв
(в античного мовчання стоголоссі)
підсвічує екраном ноутбук.
Ми бродим, як заблудлі аріани,
в пустелі лабіринтів Палестини,
проте незрима нитка Аріадни
єднає наші душі-намистини.
Усе життя по різні боки мосту,
посе́ред різних вулиць і дворів -
ми жертви цифрового голокосту
і виразки мереж концтаборів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: К0ВАЛЬ