Давно старенька живе минулим.
В щасливих спогадах блукає.
Неначе мить життя майнуло.
І смуток душу огортає.
Я правильно жила? Де помилилась?
Чому сама? Де діти і онуки?
Давно з печаллю подружилась.
В обіймах гіркоти й розлуки.
Сумне її життя в полоні стін.
Колись з сім'єю тут складала плани.
А зараз жде отой останній дзвін.
Коли покличе Бог й загоїть рани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)