Він любив шум води, коли вона билась об точений нею ж камінь.
Крик пташок.
Захід сонця на небосході.
Запах солоної води.
Відчуття піску голими ступнями.
Споглядати за підводними створіннями.
Я ж любила дивитися в його очі.
Бездонні, чарівні.
В них бушував шторм, то спокійна гладь.
Ти дивився на мене з посмішкою, коли я знову розказувала тобі якусь дурнувату історію.
Слухав мене годинами, без прирікань.
Я ж обожнювала твій дзвінкий сміх, після кожного мого незавжди вдалого жарту.
Ти не дарував мені квіти.
Не водив в театри і каток.
Приносив мені мушлі, щоб я послухала море, готував самі смачні сніданки, миючи потім посуду, бо я страшно не любила це робити.
І я була щаслива, щаслива як ніхто на світі з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2023
автор: Лимонна долька