Ідуть від нас люди, з якими нам тепло,
І пустку заповнити ради нема.
Ця пустка — прочинені двері у пекло,
На дні у сумління — не змита вина.
Ідуть від нас люди, зникають завчасу,
Ні щирих порад, ні міцного плеча,
Ні профілю рідного, ані анфасу...
За спокій душі лиш тріпоче свіча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2023
автор: Патара