Немає матусі на світі,
Нарцисів її – повний двір.
Казки їм розказує вітер.
Природа , таки – ювелір:
Розсипала пам’ять по саду,
Де мама ступала колись.
Дивлюсь у дитинства свічадо,
Хоча на душі – падолист.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2023
автор: Шостацька Людмила