Нехай трохи й похилилась калинонька в лузі,
Але ж ти, рашист - поганець маєш по заслузі!
Нищать й знищать вагнерівців, алкашів проклятих,
Не збороти воїнів, українців завзятих!
По яких, живуть законах, зомбовані люди?
Під кийками, пригнічені, бояться Іуди?
А вони, може давно, стали нелюди, звірі?
По церквах, храмах, якій, поклоняються вірі?
Терористом легко стати, коли в очах злоба,
Чи ненависть роз’ їдає і гризе жадоба?
Не вчать заповідь любові до Бога й ближнього,
Тому́ й щастя не матимуть, надій, майбутнього!
Ну, а наша калинонька гіллячко підносить,
Кожне серце українця в Бога миру просить.
Світлі мрії до блакиті з лелеками в колі,
Жага жити якнайкраще, без воїн на волі.
Зустрічаймо сонце ясне, тепле і привітне,
Тож плекаємо надію, калина розквітне!
Стан стрункий, мов наречена, в біленькому вбранні,
Спів пташиний, залунає про мир, щасливі дні!
Українцем, справжнім бути, вчать батько і мати,
Все відродимо в країні, бо нас не здолати!
Незалежність відвоюєм! Не зігнем коліна!
Нехай пісня, всіх єднає, слався Україно!
Земля жити надихає, тільки тут, справжній рай!
Ми упевнені, захистимо наш квітучий край!
Нехай Бог, нас благословить, освятить родини!
У єднанні сила й міць, незламність України!
07.04.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2023
автор: Ніна Незламна