[i]« Ми варті того,
що про нас подумають колись...»[/i]
Автоцитата
І
Не нарікаю я на долю.
Хоча досягнення малі,
та не поламані щаблі
драбини в небо із юдолі.
У кого щастя не було –
йому нещастя помогло...
.........................................
Воно і досі на престолі,
а біля хати москалі.
ІІ
Не зобов’язаний нікому,
але виконую оброк –
аби навіки не замовк
мій тихий голос... і по тому,
як на віки піду додому,
ще зачитають до дірок
мої поезії, а нині
нехай би хоч одна зі ста
лягає на чиїсь уста,
ще не затяті у гордині,
і подивує читача
прозорий стиль, а не полова
і з шанувальником розмова
плугатаря і сіяча.
ІІІ
Іти у засвіти зарано.
Моя душа – це мій грааль,
не удостоєний пошани,
та це вже не моя печаль,
що озолочують цигани
мою духовну пектораль.
Допоки ще на світі маюсь,
поетом бути – не порок,
[i]«караюсь, мучусь і не каюсь», [/i]
бо як умру, то як дізнаюсь,
чи в Україні є пророк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: I.Teрен