Не раб я Божий, я - Його дитя,
Яке вродилось в смутную годину
Благословіння смерті над життям,
Ножів у спину!
Вовки, яких не знято із хреста,
Несуть руно в осліплені отари -
І дика Тундра, і холодная Тайга
На мене налаштовують радари.
Я - храм Його, а не безвольний раб,
Молитва степу в черзі автомата,
Для вільних душ вам не настачить грат,
Ординські супостати!
Я вільним зріс, всотав Його слова
Із колискових, що співала мати,
А вас, рабів, поглинула пітьма -
Святі отці благословляють убивати!
В годину смут приймаю каяття,
Лиш перед Богом голову схиляю:
Не раб я Божий, а Його дитя -
Рабів до раю не пускають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2023
автор: Андрій Люпин