Заспані джмелі летять у світ,
падають під ноги непритомно.
Їх цілує сонце з-межи віт
і дивується ще не розквітлий квіт –
чи не рано видалися з дому?
Ще би спати, може, тиждень-два,
сни дивитись про кохані квіти...
Та збудили доторки тепла
й березень заврунив на слова,
звабивши джмелів у світ летіти.
Хай ще зовсім заспане єство,
хай на літ не зовсім є ще сила.
Йде весна, неначе торжество,
ну і джміль - маленьке божество -
теж проснувся, розминає крила.
23.03.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2023
автор: Леся Геник