Віднині він лишень з одним крилом -
цей батько, у котрого син загинув,
на полі бою із московським злом
поклав своє життя за Україну.
Тепер цей батько, звісно, не летить -
у нього вже нема ні сил, ні духу,
бо син його не вмерти мав, а жить
нестримно і до краю відчайдухо!
Бо син його могутній, наче дуб,
вростати в отчу землю мав корінням,
а не спізнати цю страшну судьбу
за кілька тижнів лиш до Воскресіння.
Героєм став! Герої не вмира...
Та батькова душа вже бездиханна.
Крило відпало, рветься нагора
лишень гірка розпука окаянна...
30.03.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2023
автор: Леся Геник