***
День як день – весна, проте скорбот
скільки у наплічниках, валізах!..
На членистоногих, ще істот,
розпач упаде дощем залізним.
І завиє хижо їхній ліс.
І здригнуться болота й вампіри.
Тільки помста. І ніяких сліз!
На струні розтрощеної ліри.
Оживатиме моя земля.
Райдуга назустріч вийде людям.
Не для смерті – для життя поля!
Бачиш косарів? Пливуть погруддя.
І опише влучно Геродот
скіфську силу в тонкощах ленд-лізу.
День як день – весна, проте скорбот
скільки у наплічниках, валізах!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Надія Позняк