[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VsmV9pb7DXo
[/youtube]
На кра́́́ю прірви, понад морем,
Де досягти лише вітрам,
Кидали погляд туди й зорі,
І дивувались чудесам.
Вони дивилися на квітку,
Що над безоднею росла.
Ніхто не знав, з"явилась звідки,
Вночі, на диво, розцвіла.
Мала, тендітна та смілива,
Червоний колір серед скал.
Серед стихії - особлива,
Що мала сонячний запал.
Трималась впевнено і гордо,
На зло здивованим вітрам.
Була для неї насолода,
Можливо, й гордість пополам.
Не раз хитав шалений вітер,
Стерпіла зливи, та підчас,
Були думки - з корінням вирвуть,
Завжди ж поборювала страх.
Дбайливо розправляла пелюстки,
Здавалось, що була щаслива.
Їй з неба заздрили зірки,
Як удалося вижить? неможливо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Н-А-Д-І-Я