Балада про боротьбу В.С. Висоцький
Поміж тьмяних лампад та вечірніх молитв,
Поміж мирних багать та трофеїв війни,
Жили діти, що чули лиш спогади битв,
Знемагаючи від малої своєї біди.
Дітям побут і вік їх, завжди не указ,
І ми бились до саден, до смертних образ,
Але матері вчасно латали нам стрій,
Ми ж ковтаючи книги, хміліли від слів.
Липнув чуб нам на зопрілі лоби,
І свербіло солодко у грудях від фраз,
І бентежив нам розум смак боротьби,
З пожовтілих сторінок осяявши нас.
Намагались збагнути ми з мирним життям,
Переплутавши заклик до битви з виттям,
Таємницю наказів й кордонів мету,
Сенс атаки і брязк колісниць на ходу.
В казанах, ще гарячих від воєн і смут,
Так багато поживи маленьким дитячим мізкам,
Ми у якості зрадників, ницих Іуд,
Відмічали того, хто був ворогом нам.
Не давали схолонуть злодіїв слідам,
Обіцяли любить найчарівніших дам,
Заспокоївши друзів і близьких своїх,
Приміряли героїв на себе самих.
Тільки в мрії сховатись лиш можна на мить,
Куций час для розваг – стільки болю навкруг!
Знайди сили закляклі долоні розкрить,
Зброю взявши собі із натомлених рук.
Ставши власником теплого досі меча,
І в броню загорнувшись не смій закричать.
Розберись, ти – герой чи адепт похвальби,
І відчуй на губах справжній смак боротьби.
І коли поруч друг твій на землю впаде,
І від першої втрати завиє душа,
І коли ти без шкіри відчуєш себе,
Бо скінчилась дорога його – не твоя.
Зрозумієш ти те, що знайшов, відшукав,
В заборолах шоломів смертельний оскал,
В зла з неправдою – бачиш, дебелі дзьоби,
А за ними завжди лиш круки і гроби.
Якщо м’яса ніколи не їв ти з ножа,
І байдужою була тобі доля чужа,
І у бій не вступив ти з розбещеним злом,
То життя твоє зовсім нікчемним було.
Якщо шлях прокладаючи батька мечем,
Ти просолені сльози на вус намотав,
Якщо в жаркім бою відчув друга плече,
Отже, справжні книжки ти в дитинстві читав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2023
автор: Костянтин Вишневський