Кінчали жити.
Десь на полюсах.
Я міг би ще тебе любити,
Я міг ще подолати страх
Самоти –
Де я, де ти.
Ми діти здичавілих стін.
Ми ноти зіржавілих струн.
В руках – Дажбог,
В твоїх – Перун.
Ми дві стихії – море й небеса.
Ми різні. Знов зайшла коса
На камінь душ,
Камінь сердець.
Урвавсь терпець.
Сплелися руки.
Вкусили губи дикої жаги.
Незвичні муки –
Звична тиша
Навкруги.
І як забути?
Грозою небо розревілось.
Дощем солодким,
Мов твоїм цілунком.
Чи наяву, а чи наснилось
Усе?
– Від неба подарунком.
18.ІІІ.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2023
автор: Макс Дрозд