Німіє вулиця Шопена,
у жмені дощ
із присмаком ягід,
прозора мить -
солодка і шалена,
важкі бордюри
кольору графіт
здалися клавішами.
Раптом закортіло
Торкнутись музики
і пальцями ноги
втиснути її,
наче пам'ять в тіло…
А поки що,
зі мною говори….
Умієш заговорювати
острах,
Коли здригаються
у небі Перуни.
Любов пекуча
і на дотик гостра.
Коли німотно
просто говори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Окрилена