Привіт, далекий друже милий
Чи прочитаєш це чи ні
Чи може ці слова згоріли
В пожежах вільної борні
Чи заховаєш біля серця
А може стиха проклянеш...
Чи станеш до нового герцю
А може просто не збагнеш
Забувши мову і країну...
Не знаю, знати не дано
На щастя може. Сину-сину
Минулого зніму рядно
Відкрию те що чув і бачив
І в майбуття тебе молю
Не забувай про Україну
І так люби, як я люблю
Відчуй той поклик журавлиний
І де б не був - сюди вертай
І щирим серцем солов'їним
Знов про калину заспівай...
Мабуть давно все відгоріло
І на скаліченій землі
Постала в цвіті Україна
Із повоєнної ріллі...
Давно вже висохли всі сльози
І що таке сирени гук
Не знатимеш як на морозі
Той автомат примерз до рук
Як нелюди дітей вбивали
І Салтівку засипав "град"
В "Амстор" ракети прилітали
Хоч не було там і солдат...
Гостомель, Київ, Ірпінь, Буча...
А Маріуполь, Соледар
Як о дев'ятій неминуче
Мов в серце - метроном удар...
Як серце гіркота стискає
Як лють ножем у скроні б'є
Душа кричить, душа палає
Набатом до небес гукає:
"Прокинься, Боже! Де ти є?!"
І зуби зціпивши, черговий
Донат кидаєш за живих
Щоби зберіг життя військових
Щоби не було жертв нових
Щоб ППО ракети збило
Щоб арта загриміла знов
Загнала ворога в могилу
І щоби його псячу кров
В широкий океан розлила!
Жахаю тебе, брате, друже?
То добре. Знати мусиш ти
Що коли будеш ти байдужим
То знову питимеш журби
Із присьорбом із гіркотою
І знову горло обпече
Тою пекельною смагою
І вкотре проклятим мечем
Й вогнем до хати прийде горе...
І це відбудеться, повір
Як тільки ти забудеш мову
Не встигнеш обернутись - знову
В наш рай вдереться лютий звір.
Не пробачай. Забудь смирення
У "покаянія" не вір
Запам'ятай це одкровення
Що пам'яттю погаслих зір
У майбуття тобі лунає.
Ти вистоїш. Я вірю, знаю
І мудрим будеш. Нескоренним
І світло у грудях нести
З тобою рай буде спасенним
В саду вишневому цвісти
Цвіти і ти. Радій, пишайся
Діток - як в небі зірочок
Рости. Й про нас не забувайся
У полі рясних квіточок
Захисників то щирі душі
Що боронили рідний край
Вклонися. І не рви байдуже
І добрим словом привітай.
Старих провідай ветеранів
І обійми, якщо ще є
Не за царя і не за пана
Вони стояли. За своє!
І пам'ятай - ці справжні Люди
Були опорою Небес.
Воскресла Україна всюди!
В ній Бог воїстину воскрес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Alex Hele