Воюємо вже сотні літ
І воюватимем й надалі
У поколінь, із роду в рід,
Свої тривоги і печалі.
От тільки ворог в нас один,
ЗалИшився (було багато)
Й нечасто випадало нам
Оте просте, те мирне свято...
Їм там на ба́гнах не жилось,
Їх жадність й ненависть душила,
Ота убогая душа
Нам вічно прикрості робила.
Це легко сказано, тепер
Орда вже вко́тре скаженіє
Розруху, смерть і горе, горе...
На нашій вольній землі сіє.
Відкриймо очі, час жахливий,
Ні не панічний та важкий,
Швидкий сценарій не можливий,
Бо лютий ворог непростий.
Він нівечить міста і села,
Краде дітей і сіє зло
Бо все хотів і далі хоче
Щоб нас тут просто не було́...
Ми не сповідуєм "царів",
Ми виберем своїх "Гетьма́нів",
Як вибирали в давнину
І слугами не будуть кланів.
Бо звіт прийматиме - НАРОД!
У тих кого вони обрали,
На Запоріжжі перші ми
Таку традицію прийняли.
Шлях нелегкий, але здолаєм,
Бо вже доказують в бою,
Хто Україну в серці має,
Той не віддасть матір свою.
19.03.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Олекса Терен