Слава тобі, Герою!
Я біля тебе стоЮ.
Знаю за що у бою
Славу здобув свою:
За Україну, за її Волю,
За рідну неньку,
За рідний край.
Грай, баяністе, про все,
Що душу крає, грай,
Про "Рідний край" і "Калину червону"...
Вже сонце пробуджує анемону,
Білу квітку весняних вітрів.
Грай, баяністе - не вистачає слів-
Життя так сплуталось, що потребує див.
Сліз течуть соляні потоки:
Гіркота і біль у воєнні роки...
Анемона - грецькою це вітер.
Якби ж то вітер сльози витер, якби осушив...
Гойдається анемона- на тонкім стеблі.
Вслід за нею червона з'явиться з землі.
Дрібним маковим зернятком падала додолу,
Не вернулися Соколи до рідного дому...
Та не вітер у степах для них завиває,
А тепло сердець людських їм "Слава!" співає.
Від серця до серця вдячність людей,
Яких боронили від "диких звірей":
Від росіян - московитів,
Що подобу людську мають,
Та людського не приймають.
-" Повік би в болотах їм чахнути, вити!"
Соколики наші, СОколи, СокОли!..
Гойдатиме калину вітер при дорозі,
Шелестітиме тополя у широкім полі,
Зорі з місяцем світитимуть на нашу Країну-
Слава Ваша дзвенітиме!
Лани пшеничні похиляться під колосом повним,
Тепле сонце розілляється над краєм і домом,
Де здобувалася Воля в пекельнім двобої-
Вуста й серця промовлятимуть:
-"Слава Вам, Герої ! "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2023
автор: NikitTa