Прощальний бал зими: вривається, як в спальню ‒
і ми уже не ми на ложах сподівань ‒
весна і снігопад ‒ манери марґінальні,
на скронях хуртовин брунькується герань.
Прощальний бал зими: ти виклалась на повну,
із привидом лісів станцьовано кадриль,
сполохані струмки плюскочуться судомно,
на ризах провесни ‒ рястів єпитрахиль.
Прощальний бал зими: відспівано кантати
льодистими контральто останніх капежів.
Спасибі. Ти була. Зумій зрезиґнувати!..
Життя ‒ це завжди сумнів, тривання на межі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2023
автор: Віктор Вікторович МАРКОВЕЦЬ