Бути твоєю хоч і на відстані, хоч і не торкнувшись тебе - це найкраще, що я відчула за своє життя. Знай - ти став тим, без кого вже просто ніяк... Ти моє все ...
Важко бачити, як всі навкруги живуть звичним життям, відпочивають, гуляють...
А мені не хочеться нічого, бо ти далеко, ти там, де пахне страхом і болем і я ще жодного разу не торкнулася твого обличчя, не скуштувала твого поцілунку... але, рідний мій,ти сильний, відважний - ти той, кому я вірю і в кого я вірю, і обов'язково тебе дочекаюсь... і ...танцюй зі мною повільно, хай зачекає світ божевільний...
Зачекай, божевільний світе,
І на мить зупини весь страх,
Вкриє біль наш пекучий вітер -
Потанцюємо вдвох у снах.
Відчувати цілунок ночі,
Бути всім у обіймах мрій,
Кожне слово твоє пророче:
- Не печалься, прошу! Не смій.
Ця гнітюча жахлива відстань -
Тільки мить, тільки час - повір...
І "ніяк" залиши за містом,
Тим, де ворог сичить мов звір.
Намалюй мені тихі зорі,
Неймовірно жаданий шлях,
Два серця - дві глибИни моря,
Птах весняний і дзвін у полях.
Ти - те все, що буяє дико...
В кого вірю і ким живу,
Божевілля замкнеться в крику:
- Як нестерпно тебе люблю!
#лесяутрисковоробець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2023
автор: Леся Утриско