Погляньмо в очі правді – і війні…
Чи ще когось недоля не навчила?
Коли пече в пекельному вогні
І душу, й тіло, – чи брехать можливо?..
Комусь пече щоночі і щодня,
А хтось утратив родичів і хату…
Хтось «руки гріє» - що йому війна?
Комусь судилось людство рятувати…
Так чітко видно підле – і святе:
І гнилість душ, і відданість безмірну.
Мине війна, а правда не мине,
І здожене відплата лицемірних,
Що крали й жирували – на біді,
Що наживались на кровІ і горі…
Прийдуть оті, що вижили в огні,
І навіть мертві правду проговорять.
Гнилих чинуш розвалиться едем:
Утопить їх в безодні гнів народу,
Й майданами господарем пройде,
Хто кров’ю заплатив за нагороду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2023
автор: Світла(Світлана Імашева)