Мамо, сьогодні найважчий наш бій.
Тільки не плач, мамо, чуєш? Не смій!
Нам не потрібні дощі тут і мряка
Ворог підступний, безжальний чортяка.
Ти там на небі проси в мого роду,
Хай подарують нам теплу погоду,
Хай подарують нам твердість і міць.
Ворог тоді буде в пеклі горіть!
Ми тут молилися, в Бога просили
Страх подолати і дати нам сили.
Бог відповів — допоможе, чим зможе
Але встрявати в війну - це не гоже.
Ще Бог сказав нам, мамо, таке:
Богові — Боже, людям — людське
І ще сказав, що це наша війна,
Що на Землі так багато лайна!
Мамо, моїх побратимів стрічай,
І проведи в відокремлений рай.
Щоб їм не бачити навіть у сні.
Того скаженого звіра — русні.
Ти з ними панькайся так, як зі мною.
В пеклі ми вже побували зимою.
Може колись і мене так же само
В рай поведе побратимова мама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2023
автор: Валентина Курило