Чому я ди́влюсь на пусті картини?
Чому вдивляюсь в кляту порожнечу?
Я згадую про ранок -- а вже вечір
Цей клятий час, він плине й плине
Цей час, що потребу́є надсвіта́нку
Ця відстань, що гаму́є кілометри
Це серце що вібрує мегагерцем
Це сон. І мама збудить спозаранку
І скаже: це був сон, всього лиш сон
Ти найновіший з но́вих, ти є людина
У цей момент я слухав, я був сином
І сонце сяяло у цей момент із всіх віко́н
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2023
автор: Аскет