Загорни мене в тишу,
де немає тривог,
де, неначе в дитинстві,
спокійно і тепло...
Тишу співом птахів
розбавляв колись Бог,
сліз Він не планував
і боїв цих запеклих.
Світ творився з добра
для людей і тварин,
про хвороби і війни
не було навіть думки.
Та комусь необхідні
конче вибухи й дим,
Кров і смерть у бою,
і нещасні трафунки...
Терпнуть тіло й душа
від людських голосінь,
Холод шкірою йде
від ревіння тривоги.
На обличчя паде
страху й відчаю тінь,
Бо непевне таке
те чекання з дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Патара