Лютий... Ще темно... небо палає...
Серед зими... Сон наш відійшов...
Відчай...паніка...речі збираєм...
У невідомість йдемо селом...
Дзвінок від мами....Війна, дитино...
Як ви, рідненькі?..Аби лиш живі...
Котяться сльози в лиху хвилину...
Село спопеліло... Все в кіптяві...
Ще так ніколи не було страшно...
Бачила я тепер , мамо, все...
Смерть дивилася в очі втішно...
Країною з нею війна повзе...
Річниця сьогодні... Ніхто не плаче...
Сльози у нас забрала війна...
В іншій країні вже пташка щебече...
Та не тішить чомусь чужина...
Боже, молимось, просимо, щиро...
Батьківщину з колін підійми...
Нам дай миру... Святішого миру...
Щоб навіки остатись людьми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2023
автор: Незламна