***
Хлопчик тримає в руках лопатку.
Сніг опадає навкруг з надлишком.
Я проминаю, гірка догадка:
шанці копати – з дитинства вишкіл.
Хлопчик сміється, бо радий з того,
що відкидає цей сніг щосили.
Лінію креслить пряму, не строго.
Падає бомба: бліндаж – могила.
Хлопчик відерце наповнив снігом.
Тягне до мами, а та сміється.
Хлопчик народжений бути смілим –
он автомат, і рюкзак, і берці.
Стих снігопад у моєму місті,
простір окрасивши експресивно.
Хлопчик – у пошуках вічних істин...
Рідний, живи! І бувай щасливий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Надія Позняк