Я - ЖІНКА...
Тут можна поставити крапку,
Нічого нового я цим не скажу.
Та до малослів'я не маю таланту,
Хоч тема ця давня, а все ж повторю.
Я - жінка...
Сміюсь, щоб не плакать, і плачу від щастя.
Не маю спокою від сотень дурниць:
Сухим вийшов торт, купа звітів - напастя.
Бездомні собаки... Немає дрібниць!
Я - жінка...
Складна там, де просто, й проста до смішного!
Я вмію хитрити, та не обману.
І я не байдужа до всього людського:
Ненавиджу голод, хвороби й війну.
Я - жінка...
Буваю слабкою, хоч дуже смілива,
Але й моїй силі дивує сам чорт:
Вже скільки разів у колеса пхав вила,
А я не здалась, бо зі мною є Бог.
Я - жінка...
Така ж, як усі, й водночас особлива:
Міняю роботу, парфуми, "ку-ку" 😜
А в дУші поп-зірка - співаю й красива,
Ночами розмову з думками веду.
Я - жінка...
Розсипані пазли із різних картинок.
Зібрати до ладу - то марні старання,
Але в моїм хаосі - той відпочинок,
Що рідним створю без жалю і вагання.
Я - жінка...
Тотемна тварина - весела сорока,
Що любить блискуче, яскраве й нове.
Але справжня розкіш - батьківські ворота.
На щастя, там досі дитинство живе.
Я - жінка...
В моїх лабіринтах запутатись легко,
І часом сама я збиваюсь з шляху.
Та маю пристанок, в якому так тепло,
Там світ - не для всіх. Світ, де чую "люблю".
Я - жінка...
Мій гріх і спокута. Й моя нагорода.
По злісних плітках на підборах ходжу.
Висока і горда - це зветься "порода",
Лиш перед іконами низько стою.
06.03.2021
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2023
автор: Наталія Волинська