Живу на кордоні, де сонце сідає
Десь поруч із польським птахом.
Ще трохи світило б - сирена лякає:
"Ракети летять на захід".
Простує тривога із півдня і сходу.
Кладемо свій страх на плаху.
І хто з моzzкалями підпише угоду?
Ракети летять на захід.
Година...І дві...Вже хтось дим поїдає...
Дитина вмирає з жаху!
А мати? А мати гойдає, гойдає...
-А житимем як без даху?
А вітер й собі по-зимовому свище:
Живе у світах без страху.
З Бахмута несе сіль сльози́ й попелище,
Ракетою мчить на захід.
Живу. І народжуюсь знову з весною.
Життя набирає маху.
Та все, що живе, зачепило війною -
Ракети летять на захід!
Я вірю - весна намалює картину:
Війна наляга на плаху.
В нас в кожному серці читалось: "Не згину!"
Весна поспіша на захід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2023
автор: Галина Яцків