Намалюю собі чоловіка,
Що подбає про мене повіки.
Намалюю свою я долю
Пахне радістю і без болю.
Намалюю своє я кохання,
Що без смутку і без страждання
І згорну той малюнок легенько,
Підпалю його я бадьоренько.
Хай летить попіл в усі усюди
Байдуже, що скажуть люди.
Відболіло уже й відстраждала -
Рани на серці свої я віддала.
Хай болить усе, та не в мене -
Буде таїнство твоє священне,
А я буду, буду щаслива;
Хай минає мене всяка злива.
Я намалюю собі чоловіка-
Буду щаслива з ним я повіки.
Хай кажуть, що хочуть люди-
Мої квіти ростуть повсюди.
Хочу бути щаслива й весела:
Горе від себе і тебе відвела.
Обніми мене міцно-преміцно
І кохай мене всюди й одвічно,
Бережи мене як зіницю ока
І зустрінеш самого пророка;
Відвертай від мене лихо
Заспіваю тобі я стиха
Про майбутнє щасливої долі -
Розквітають квіти поволі;
Намалюю собі я обійми
І закінчення всякої війни.
Будуть діти наші щасливі,
А ми майже повністю сиві
На своїй землі порядкувати,
Сіяти, жати і святкувати
Намалюю собі чоловіка,
Буду з ним я щаслива повіки.
Буду коси дітям заплітати
І молодят веселих вітати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2023
автор: Окса555