[b][color="#3c7502"]Що за дивний день у мене, не збагну нізащо
Спершу жінка обізвала, що я геть ледащо,
Далі видала сусідка, що по праву руку,-
"Бачила, мов, як ти дівку вчора вів під руку.
А коли розскажу жінці буде купа лиха,
Заплати, щоб я мовчала - сидітиму тихо...
Дав десятку їй...останню, бо ж, зараза мстива
Йду понурий, це ж нема вже за що випить пива.
Коли бачу біля брівки... капелюх з грошима!!
Це то радість!! Я довкола вмить повів очима..
Ні, нема ніде нікого, лиш дядькИ на барі,
Ще якись на лавці хлопець грає на гітарі...
Алкаші стоять далеко, їм і справ немає.
Музикант довбе по струнах й голосно співає.
Ухватив я капелюха, під піджак... і хода...
Оце, людоньки, потіха, виручай природа!!!
Крос такий іще я бігав, коли був у школі,
Якби ж не ота погоня, міг би йти поволі.
Втік, сховався та і досі я дивуюсь дико,
Чом хлопчисько з гітарою біг за мною з криком??[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: Любов Іванова