ЖУРАВЛІ
Дивись: летять. Аж посивіло небо.
І хмари стали разом на коліна.
Летять... Летять... Їм так додому треба!
Болить душа, хоч вже немає тіла.
Курличуть гімн. Співають: "Ще не вмерла..."
Хіба ж могла померти Україна?
Стоїть. Жива. До крові ноги здерла,
Як бігла матір'ю зустріть востаннє сина.
Летять усі. Тримають стрій небесний.
Тепер вже в батальйоні Головного.
Не генерала. Батько їх небесний
Послав живим на землю Сина свого.
Дивись: летять. Летять і заглядають
У отчий дім, у клуню біля хати.
Змахнуть крилом і слізно пригортають
Німе подвір'я. Що йому сказати?..
16.02.2023
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2023
автор: Наталія Волинська