Своїм життям завдячую просто́рам,
Де сонце віддзеркалює пожар,
Де із хатин щовечора, щоночі
Доноситься не дим, а теплий пар.
Там тьмяний запах відчаю. Бувало.
А перемог незліченії дні.
І я там дихала, жила...я там палала!
Не знала ще найгіршої біди...
І вкотре знов обвуглені просто́ри
Прийдуть до мене нишком уві сні.
А ніч, прокинувшись від болю,
Розтане враз у но́вім дні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2023
автор: Тетяна Білогай