Може, дійсно, був тільки сон...
Лише ми і нікого більше...
Та все рухнуло, як картон,
Бо запало нам значно глибше.
А так хочеться, щоб навік,
Кава, ранок і тільки двоє...
Клятий час нам усе нарік,
Бо далеко ще щастя моє...
Не судилося, не збулось
Те, що душу так зігрівало...
І обійме за плечі хтось,
Без любові цього замало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Незламна