Цьогорічний травень прийшов мокрими дорогами, оповитий якимось сумом, холодом і сирістю. Часто йшли дощі, хоч їх і не можна було назвати справжніми дощами. Спокійно, хоч ніби й зрідка, але наполегливо й дзвінко падали з неба великі кришталево-прозорі, наче сльози, краплі, – зрошуючи квіти, траву, дерева, дороги, створюючи загальну сирість.
Повітря ставало від цього особливо духмяним, а мокрі зелені листочки і пелюстки квітів засвічувалися блискучим перламутром. Небо, бувало, якось по-осінньому сіріло хмарами, а сонце кілька днів не виглядало ні на мить, щоб хоч трохи зігріти, підсушити і звеселити загальну понуру картину.
Незважаючи на прохолоду, весна пишно зеленіла, прикрашалася яскравими чарівними квітами, милувала погляд і зроджувала ніжність десь глибоко в моїй душі.
Взагалі, я дуже люблю весну, але більше – весну сонячну. Люблю і дощову погоду, та хочеться, щоб в таку пору було тепло. Нарешті це моє просте бажання збулося! Були дощі, була весна, – і настали сонячні теплі дні. Небо яскраво засяяло незвичайно красивим контрастним лазуром. Тільки зрідка, ніби приклеєні до неї, ще висіли нерухомо білі-білі хмарки. Але сонце променилося золотом і ніжно торкало, пестило мене теплом, якого я так чекала!
Травень гордовито йшов своїм шляхом, всипаним білими перламутровими пелюст¬ками, умитий, свіжий, заквітчаний, духмяний, а я, зігріта ніжним промінням травневого сонця, впивалася весняними ароматами, милувалася весняною красою, і дивилася йому вслід.
10.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2023
автор: Martsin Slavo